Ви йдете в пекло
Соломон казав, що вершина мудрості – страх Господній. Боятися Бога – суть всього вчення. Хто пізнав страх Господній, той пізнав мудрість. Люди бояться тільки страждань і дискомфорту.
Коли ти зневажаєш людину, яка робить тобі добро – ти відчуваєш душевний дискомфорт, і це причиняє тобі страждання. Коли ти чиниш біль невинній людині, твоя душа деформується, і тобі стає погано. Коли ти розумієш, що Христос пішов на страждання і сметрь через твої матюки, онанізм, порнушку, брехню, злодійство, зради, боягузство і, як співає Бумбокс, “всю фігню”… коли ти довідуєшся про це, ти перестаєш отримувати те задоволення від гріха, яке мав раніше. Совість горить в тобі, коли ти роздумуєш над тим, що Бог віддав свого Сина на смерть, за такого гниду, як ти… Це неприємно, і це теж страх…
В Нагірній проповіді Ісус говорить:
“Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?”
Ви йдете в пекло. Ви всі йдете в пекло.
Передайте це далі, передайте і розкажіть, вас чекає біль і муки у вічності. Все, що ви будете хотіти у віності – це померти. І не зможете. Біль не перестане. Тільки жаль від того, що ви сміялися, коли чули вуличну проповідь, коли вас незграбно кликали до Бога. Ісус скаже вам, православним, католикам, протестантам: “Я ніколи не знав вас!“, бо ви творите беззаконня.
Я творю беззаконня. На що я надіюся, де моє сподівання?
“Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?”
А ви робите те, що він говорить?
Що треба робити?
“Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!”
Нива пропаде, якщо не зібрати жнива.
Потрібні робітники. Робітників завжди мало. Їх не вистачає Господу. Це люди, які роблять те зо робив Христос. Вони говорять з людьми і попереджають їх, що ті йдуть в пекло, якщо вони не будуть робити те, що робить Він. Якщо почувши істину, ви будете соромитися говорити про неї.
“Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими”.
Стид і срам (сором) в біблейському контекті – це по нашому “піся” і “попа”. Коли видно пісю, то це стидоба! У Львові кажуть: і стидно й видно до холєри! Коли видно попу, то це “срамота”, або страмота, сором і т.д.
Вам не соромно робити срам, але соромно визнати, сповідати, сказати, що Христос помер за вас, щоб врятувати від вічного страждання. В це важко повірити.
Цей уривок говорить, про те, що Господь коли побачить срамне (тобто випорожнення) в твоєму стані, , то може залишити тебе. Коли Він побачить срам і стид, він відступить.
Якось я вирішив проаналізувати те, про що говорять люди.
- Настя така странна, вона так кричить! Путін така сволочь, кинув свою Людмилу! Янукович бандіт, но свою Людмилу ще не кинув! Москалі там так бухали! Жиди на Печерську всьо під себе підгребли! Люди такі скоти! Суркіс маладєц! Саакашвілі мужик! Свобода рветься до корита!
Якщо ви хочете підтримувати розмову не про Христа, то говоріть про погоду, про китайську троянду, про висловухих котів, тільки не про людей. У вас тоді є хоч який шанс не згрішити. Але якщо ви хочете отримати приготовану для вас нагороду, то всі розмови переводіть на тему: “А ви йдете в пекло, панове!”
А якщо вам дадуть в пику – “Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами”.
Передайте далі.
Tuesday, June 11, 2013 в 12:32