Ніккі і Різдвяна Зірка

Дейдра Доан

(переклад І.Ткаленка)

Колись давно, коли ще не було ніякого Різдва, і під ялинки ніхто не клав подарунків, і ніхто не чув про літаючих оленів, що тягнуть небом сани з дзвіночками, і не існувало такого поняття як “щасливий зимовий ранок”…

Ось в такі смутні часи жив собі на закинутій фермі на березі Північного моря ельф Ніккі з племені Нісса.

Нісси, зазвичай, були добродушними ельфами, що завжди раді подуріти і розважитися. Але Ніккі був не таким. Без люблячих мами і тата серце Ніккі стало важким і холодним, як вічна мерзлота, що вкривала його стару хатину.

***
Ночами морські хвилі вимивали з піску особливий камінь – бурштин, і в місячному сяйві Арктичне узбережжя ставало подібне на зоряне небо, що ніби впало на землю. Ніккі любив снувати берегом і збирати прозорі камінці, що нагадували застиглі шматочки жовтих, червоних і зелених зірок.

Вертаючись до своєї понурої, пронизаної вітрами домівки, Ніккі встромляв коштовні камені в щілини, якими рясніли стіни. І бурштинові камінці перетворювалися на крихітні віконця, у яких різними барвами вигравали місячні промені вночі і сонячні промені вдень.

Один особливий бурштиновий камінець у формі зірочки висів на шкіряній мотузці у Ніккі на шиї. Колись давно тато вирізав для Ніккі цю зірку, і це все, що залишилося у ельфа на згадку про тата. Час від часу Ніккі притискав бурштинову зірочку до грудей і йому здавалося, що татова любов гріє його серце.

***
Одним холодним зимовим днем під час своєї звичної прогулянки, Ніккі зустрів на узбережжі низенького пухнастого оленя. Олень був досить товстеньким, бігав він повільно і його більш спритні рогаті товариші не хотіли з ним гратися. Ніккі відразу відчув його самотність, бо він і сам був вигнанцем серед грайливих Нісса. Ось так серед крижаної самотності народилася дружба ельфа і оленя.

Вони гуляли і гралися разом цілий день, а увечері Ніккі впав від втоми на свою лежанку. Паггі, так Ніккі назвав свого нового друга, примостився поряд із крихітним ельфом, і Ніккі було так тепло і затишно від гарячого оленячого подиху і м’якого пухнастого хутра!

***
Наступний день був найкоротшим у році, і Ніккі тішився, що попереду довжелезна полярна ніч! В нього, нарешті, був хтось, з ким він міг милуватися чарівним нічним сяйвом, яке ельфи називали Орі Борі.

Якось Ніккі і Паггі, милуючись переливами небесного світіння, побачили зірку дивовижної форми, що пронизувала темне небо своїм теплим промінням. Ніккі намацав біля свого серця татову бурштинову зірочку, подивився на неї і здивувався, яка схожа була її форма на ту небесну.

***
Серед ночі біля берега став на якір піратський корабель із далеких країв. На холодному безлюдному березі висадилася завзята команда. Легенда, про чарівний бурштиновий будиночок привела сюди цих піратів. Вони помітили, що промінь нової зірки падає просто на хатинку Ніккі. Оздоблений каменями бурштину, будиночок світився золотим сяйвом. Пірати кинулися виламувати бурштин зі стін і наповнювати ним свої торби.

Намагаючись сховатися, Ніккі стрибнув в один з мішків. Паггі не міг сховатися, і пірати прихопили його з собою як екзотичний подарунок, можливо, для самого короля. Ніккі, закритий у торбі з бурштином, теж опинився на кораблі.

У трюмі корабля ельф вибрався з торби і намацав поряд тепленького Паггі. Ніккі мало не задушив його від радощів своїми маленькими ручками. Знесилені жахливим нічним грабунком ельф і олень міцно заснули.

***
Тим часом пірати помітили, що яскрава зірка рушила небосхилом на Південь. Корабель підняв вітрила і поплив за нею. Напевно, пірати сподівались, що цього разу промінь приведе їх до чарівного горщика в якому ніколи не закінчуються золоті динари.

Якось на світанку корабель пристав до берега. Пірати не помітили, як Ніккі і Паггі
прокралися палубою і стрибнули на землю. Але замість мерзлої землі батьківщини друзі опинилися на гарячому піску. Ніккі і Паггі здивовано роззирнулися. Стрункі пальми похитувалися від теплого вітру, і якісь дивно вдягнені чоловіки їхали повз них верхи на високих горбатих верблюдах.

***
Ніккі почув, що люди – а це були чарівники-волхви – говорять зірку бурштинового чи янтарного кольору, що вказувала їм правильний шлях. Ніккі прошепотів на вухо Паггі: “Може вони говорять про нашу Зірку? Це та Зірка, що ми бачили на небі! В потім з’явивcя корабель… Напевно, це якісь знаки?”

Ніккі вистрибнув верхи на Паггі, і вони наздогнали волхвів. Ельф запитав, чи можуть вони з оленем приєднатися до таких великомудрих людей і таких поважних верблюдів, щоб разом з ними прямувати за Зіркою. Волхви гаряче привітали ельфа:
“Звичайно, ласкаво просимо, наші маленькі друзі”, – сказав найвищий з волхвів. Під час подорожі один з чарівників розповів давню легенду про диво-зірку, яка одного дня засяє на весь світ, закликаючи всі серця до мудрості, невинності і чистоти.

***
Раптом вони побачили, що зірка зупинилася на небі. Друзі завмерли, радісно і здивовано дивлячись вгору. В ту ж мить небо відкрилося, і з’явилися тисячі крилатих ангелів. Вони співали про Немовля, про новонародженого Царя, який започаткує Царство Великої Любові. Вони співали той гімн, який Святий Лука потім записав у своєму Євангелії: “Слава Богу у високих Небесах, і на Землі мир людям, до яких Боже благовоління”.

Ніккі був першим, хто помітив невеличкий сарай-шопку. Янтарне сяйво пробивалося у двері, вікна, і промені стриміли зі всіх щілин старенької будівлі. Ніккі зістрибнув з Паггі, і вони разом забігли всередину, щоб стати свідками Великого Дива…

Загорнуте в сяючі золоті пелена Немовля лежало в яслах.

З благоговінням вони підійшли ближче. Дитинча посміхнулося і помахало їм рукою. Ніккі відчув як його серце наповнилося такою теплотою і радістю, яких він ніколи в житті не відчував!

Через мить троє волхвів увірвалися у двері. Побачивши Немовля з його матір’ю, вони впали на коліна перед маленьким Царем і піднесли Йому подарунки – золото, ладан і дорогоцінну смирну.

Ніккі відчув, як розкрилася таємниця його душі. Дорогоцінний бурштиновий кулон, вирізьблений його татом, не допоміг серцю Ніккі зберегти тепло і любов. Але зараз, дивлячись на волхвів, він зрозумів те, про що напевно знав його тато: його бурштинова зірка мала іншу долю. Щоб зберегти цей особливий дар Любові, ним потрібно ділитися.

Тремтячими руками Ніккі боязко підніс свою дорогоцінну зірку до Немовляти-Царя і поклав його поруч з Ним на сіно.

У мерехтінні зоряного світла маленькі ельфові очі розкрилися з подивом і радістю. Холодне серце Ніккі раптом повністю розтануло у божественному сяйві.

***
Тим часом за сараєм відбувалося ще одне диво: Паггі від радості стрибнув так високо, що злетів у повітря і почав танцювати по зірках. Він став першим літаючим північним оленем.

Серце ж Ніккі було до краю наповнене радістю. Йому навіть здалося, що коли він не поділиться з іншими цією радістю, то його серце просто лусне, розірветься на шматки. Але як йому поділитися з іншими дітьми тією безмірною любов’ю, яку він отримав у подарунок тієї ночі?

І ніби Святе Немовля прошепотіло Ніккі на вухо, бо у Ніккі виник дивовижний план. Він пошукав маленького оленя: “Гей, спускайся сюди, Паггі! У нас є робота! ”

Ніккі ясно бачив, що потрібно зробити. Він міцно прив’язав Паггі до невеликого візка і приготувався до свого першого польоту. Разом вони святкуватимуть любов до Немовляти Христа, кожної Різдвяної Ночі приносячи подарунки всім дітям у світі . Тоді вперше з неба Ніккі проспівав: “Радуйся Земле! Син Божий народився! Славіте Його!”

Нісси Крайньої Півночі
Їх називають “нісса” в Норвегії і Данії, “томте” у Швеції, і “тонту” у Фінляндії. Ці істоти охороняють ельфійські магічні країни Півночі і відомі своєю любов’ю до тварин. Якщо ви коли-небудь увійдете в помешкання нісси – остерігайтеся! Ці бешкетні істоти, можуть над вами жорстоко пожартувати. У той же час, нісси є невтомними трудівниками, а втішають їх прості речі, такі як чашка рисового пудингу, чи шматочок печива. Добре відомий факт, що після закінчення своєї праці, нісси люблять погратися в снігу. У місячні ночі на сніжних схилах Крайньої Півночі можна помітити нісса, які легко ковзають як з гори, так і вгору!

Дейдра Доан (Deirdra Doan) – американська художниця і письменниця. В 2013 готується до друку ця книжка.

Wednesday, January 16, 2013 в 10:14

Leave a Reply

Ваше ФОТО!

You can leave a trackback from your own site.