Tkalenko Daily Journal

Ми всі відчуваємо, що крадуть, але мало хто з нас достеменно розуміє, хто краде, скільки, де і як. Чи не єдиним експертом в цьому питанні в Україні є Олекса Шалайський. Оскільки це мій однокурсник, то я собі дозволю звертатися до нього, як я звик в старі добрі часи на хмельних плантаціях Бродівщини, тому не дивуйтеся злегка завуальованій фамільярщині в тексті. Ви мусите запитати, панове, а хто такий Шалайський і чим він займається? ДАЛІ »

Іудеї не визнали Ісуса  Христом, тобто Месією, оскільки Месія повинен був востановити царство Ізраїля, чого Ісус, як відомо, не зробив. Але ось я знайшов цікавий факт. В 1949 році відбулося голосування ООН про створення держави Ізраїль. Цікаво, що проти проголосували всі нехристиянські країни. Іншими словами, якби не Христос, держава Ізраїль точно не була б визнана, й, цілком можливо, що й не існувала б. Вплив цього провінційного єврея (Ісуса) і Його роль в у відновленні держави Ізраїль виявилася вирішальною. То Месія чи не Месія Ісус Христос? Гей, що скажете, іудеї?

Живопис Ігоря Тимчука

Запам’ятайте, діти мої!
Якщо ви зранку подивилися у дзеркало і помітили, що у вас з носа стирчить волосина – не поспішайте хапати пінцет і висмикувати її!
Спочатку погляньте у свій графік. Чи є там час на висмикування волосини? ДАЛІ »

Наріжний камінь і камінь спотикання. Про них християни знають. Наріжний камінь, це така 3D штука, яка кладеться в кутку фундаметна і по ній рівняється стіна в трьох вимірах. Це мусить бути ідеальний паралелепіпед. Камінь спотикання – це те, за що ти зашпортався і впав. Проста людина, яка не будує храм, може не розуміти цінності наріжного каменю і відкинути його вбік. Потім вона може йти, і спіткнутися об цей камінь. І сказати погані слова. Це метафора. Камінь – це Ісус Христос.

Наприклад, ви думаєте, що Ісус Христос – основа вашого життя. Але, швидше за все, – це камінь спотикання вашого життя. Якщо б у вас була віра, як гірчичне зерно, то Він би був наріжним. А якщо нема, то він камінь спотикання.

Соломон казав, що вершина мудрості – страх Господній. Боятися Бога – суть всього вчення. Хто пізнав страх Господній, той пізнав мудрість. Люди бояться тільки страждань і дискомфорту.

Коли ти зневажаєш людину, яка робить тобі добро – ти відчуваєш душевний дискомфорт, і це причиняє тобі страждання. Коли ти чиниш біль невинній людині, твоя душа деформується, і тобі стає погано. Коли ти розумієш, що Христос пішов на страждання і сметрь через твої матюки, онанізм, порнушку, брехню, злодійство, зради, боягузство і, як співає Бумбокс, “всю фігню”… коли ти довідуєшся про це, ти перестаєш отримувати те задоволення від гріха, яке мав раніше. Совість горить в тобі, коли ти роздумуєш над тим, що Бог віддав свого Сина на смерть, за такого гниду, як ти… Це неприємно, і це теж страх… ДАЛІ »

Люди прагнуть бути красивими. Так тупо я починаю цю дуже цікаву статтю. Але просто нема часу придумувати вступ, вибачте.
Поняття краси – це закладене в нас поняття ідеалу. Навіть найнікчемніша істота здатна відрізнити красиве від потворного. Як їй це вдається? Як людина може розуміти прекрасне? Це, короче, Бог. Ще один доказ існування Бога, для тих, хто й так вірить. А хто не вірить, тому це не допоможе.
Прагнення бути красивим – це частина великого прагнення до Ідеалу.
Краса потребує жертв, тобто значних витрат. ДАЛІ »

колонка редактора

Вчера меня разбудили крики: “кия”. Это младший приперся в спальню и включил с утра мульт “Панда Кунгфу”. Как раз шел эпизод когда Панда стал воином дракона и мастер должен вручить ему свиток. В свитке записана тайна, дающая воину дракона безграничную силу. Мастер говорит:
- По, ты будешь слышать как падают лепестки.
- Ну и, конечно, пробивать стены, – добавляет Панда. ДАЛІ »

Я вдарився головою об абрикосу, і почався рожевий пелюстковий снігопад. Я задумався і зрозумів: краса і біль завжди поряд. Тому не всі можуть помітити прекрасне. Хтось, наприклад, запитає: а що ти, Ткаленку, робив під абрикосою?

Відповім так:

- Сапав.

Всі народи заслуговують ту владу, яка в них є. Крім українців. Я думаю, і всі зі мною погодяться, що ми заслуговуємо трохи кращу владу. Ми ж не такі вже, блін, брехуни злодії і шахраї, як наш президент, премєр і депутати! Ми ж не крадемо стільки, скільки вони тирють. Не брешемо так, безсовісно, як вони. Ми не такі педерасти і педофіли, як вони! Ми в середньому кращі ніж вони, ми добріші, довірливіші. Ми прості і невинні! То чому, як завджи, ми, невинні, страждаємо?
Коли діждемось Вашінгтона з новим і праведним законом? Коли? Доколє?